Шановні колеги, студенти!
Прийдешнє величне свято Воскресіння Христового дарує нам довгоочікувану надію та впевненість у завтрашньому дні, поселяє спокій у серцях, зміцнює віру та живить душу. Великдень – це глибоко особисте свято і водночас родинне. Воно – особливо шановане та возвеличуване нашим народом. І не тільки тому, що приходить разом із пробудженням природи, у квітучу й надихаючу весняну пору. Це ще й значимий для кожної людини символ перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, віри над безнадією й відчаєм. Вважається, що готуватися до нього слід сім тижнів Великого посту. Але насправді робимо ми це впродовж усього життя, розкриваючи у власній душі нові грані цього свята, із покоління в покоління передаємо його священний код.
Ми з приємністю відкриємо для себе, що наші надсучасні діти, котрі здебільшого знаються на комп’ютерах і мобільниках, так само, як і їхні однолітки сотні років тому, залюбки одягають наші самобутні українські вишиванки, захоплено вивчають і співають гаївки, розмальовують барвисті писанки. І це чудово! Отже, нашому роду не буде переводу!
Згадаймо у ці дні і про тих, кого вже немає серед живих, хто, залишивши нам свою любов і життєвий досвід, поринув у вічність.
А ще варто замислитися над вічними духовними цінностями: добром, милосердям, терпеливістю, взаємодопомогою й шляхетністю у ставленні один до одного. Адже будь–яка добра справа, зроблена заради іншої людини, обов’язково воздасться вам щедрою сторицею. Пам’ятаймо про це повсякчас і повсюди!
Пригадую перші роки незалежності України. Для всіх тоді Великодні свята стали символом відродження нашої Вітчизни. І часто після традиційного великоднього привітання ми промовляли один до одного: «Христос воскрес – воскресне й Україна!». І вірили та віримо зараз, що наша незалежна і соборна держава відродиться у міцну, розвинуту авторитетну європейську потугу, якою гордитимуться всі прийдешні покоління українців.
Нехай у цей величний день душі ваші будуть багаті на добро, як святковий стіл, чисті та осяйні, як Великодній рушник, веселі та натхненні, як барвисті українські писанки.
Хай малинові дзвони Воскресіння Христового принесуть у оселі наших викладачів і студентів, всіх працівників Чернівецького коледжу дизайну та економіки радість, віру, надію і любов, мир і благодать на нашу землю, духовне відродження і розвій Української незалежної держави і сущих у ній!
Христос воскрес!
Воістину воскрес!
Директор Чернівецького коледжу дизайну та економіки, Заслужений працівник освіти України Микола Пекарський
