Сьогодні в Чернівецькому фаховому коледжі технологій та дизайну на базі академічних груп першого курсу відбулися години історичної пам’яті, присвячені Буковинському вічу – найвизначнішій події ХХ століття в житті української громади нашого краю.
Нагадаємо, що результатом віча стало проголошення возз’єднання Північної Буковини із Західно–Українською Народною Республікою та подальша Злука з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею».
У відеопрезентаціях, творчих роботах студентки С. Гамаль, Є. Єрохіна, А. Яніна (група 1-071), С. Ахтимійчук, В. Окіпняк, А. Савицька., О. Шаурова (група 1–182Б), Д. Білоус, А. Урсулян (група 1сп–182) наголосили, що більше століття тому буковинці різних націй та народностей, різних віросповідань та політичних поглядів зробили вибір на користь соборної України. Коли державні мужі будували дві держави: Українську Народну Республіку і Західноукраїнську Народну Республіку – буковинці 3–го листопада 1918 року першими проголосували за неподільну, соборну, незалежну Україну, одностайно висловивши свою споконвічну мрію про «прилучення австрійської частини української землі до України». До того ж це зробили цивілізовано, конституційним шляхом, відповідно до права народів на своє національно–державне самовизначення.
Сьогодні згадали тих, хто стояв біля витоків Буковинського віча 1918 року. Пригадали їхні імена: Николай Василько, Антін Лукашевич, Ілля Семака, др. Стефан Смаль-Стоцький, Николай Спинул, Омелян Попович, Єротей Пігуляк, о.Теофіл Драчинський та інших.
3 листопада 1918 р. у Чернівцях за участі до 10 тис. осіб від усіх міст, містечок і сіл української частини Буковини зібралося віче. Воно відбувалось у великих залах міста й просто неба, і закінчилося багатотисячною демонстрацією головними вулицями міста та мітингом на площі Єлизавети (нині Театральна). Найхарактерніший лейтмотив віча добре передав у своїх спогадах учасник і один з організаторів О. Попович: «На остаток із стихійною силою грянуло гасло народу: Хочемо до України».
Минули десятиліття, та твердо висловлене й записане у резолюції віча жадання буковинців «Хочемо до України» надійно лягло однією з цеглин у міцну підвалину нашого спільного українського державного дому. В умовах незалежної України вдячні нащадки колишніх учасників віча щороку урочисто відзначають 3 листопада як регіональне державне свято єднання краю зі своєю Вітчизною Україною.
