100 років тому, 22 січня 1919 року, з балкона будинку на вулиці Софійській у Києві пролунали пророчі слова: «Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна… Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».
Саме у цей історичний день було проголошено Акт Злуки між Українською Народною Республікою і Західно–Українською Народною Республікою. Цій непересічній події судилося вкарбуватися в історію України національним святом – Днем Соборності. Адже прийняття Акту Злуки стало великою предтечею народження Єдиної Незалежної Соборної держави України.
Відзначення Дня Соборності – це не тільки громадянська потреба кожного українця, а й насамперед наш синівський патріотичний обов’язок берегти світлу пам’ять про незліченні жертви, принесені на вівтар своєї державності.
У цей день ми повинні ще раз осмислити історичні уроки минулого, врахувавши їх на шляху до майбутнього. І головним із них є непохитне усвідомлення того, що лише в єдності наших помислів та дій, сконсолідованості та соборності душ ми зможемо досягнути головної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й демократичної України.
Тому цінуймо і шануймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності. Бережімо її, як зіницю ока, бо це єдина сила, котра здатна здолати усі негаразди!
З повагою – директор Чернівецького коледжу дизайну та економіки Микола Пекарський