Страх, неспокій, тривога, прокрастинація, неможливість зосередитись – чимало людей останні тижні переживають саме ці почуття і досі не можуть адаптуватись до нового порядку життя. Але треба йти далі.

Останні дні ми чимало читали, думали, досліджували те, як опанувати свої емоції в умовах, коли ми всі раптово змушені були вийти із зони комфорту. І от що винесли з того. Просто:

1. Спробувати звикнути

Усім нам потрібен час, щоб адаптуватися до нових умов життя.  Комусь більше, комусь менше. Адже ми вперше стикнулись з тим, що закриваються кордони, розривається зв’язок між містами, не ходить транспорт, зачиняється усе навколо. Усе, що було звичним ще кілька тижнів тому, на невизначений час буде недоступним та недосяжним. І все це на фоні лякаючих новин та настроїв і небезпечної пандемії. Тож, це нормально, що нам потрібен якийсь час, аби звикнути. Як тільки ми припинимо заперечувати дійсність, ми почнемо адаптуватись до неї і тривога поступово буде відходити.

2. Прийняти свої страхи та переживання, бо це нормально

Боятись – нормально. Переживати – теж нормально. Цих почуттів не треба соромитись і не треба оминати. Їх треба прийняти і прожити. Зрозуміти, що саме тебе лякає. Уявити це, прожити на рівні думок. Отримуючи досвід навіть у своїй уяві, ти частково його переживаєш, і маєш певний імунітет до можливих ситуацій у реальному житті. Це знижує напругу та тривогу. Ти перестаєш боятись чогось абстрактного і починаєш міркувати діями.

3. Не уникати

Чимало людей за останні тижні стикнулись із психосоматикою. Коли звичайний біль у горлі викликає страх та паніку, безсоння й тремтіння, і провокує не найліпші думки. А новини й фейсбук–експерти лише підсилюють хвилювання. Хтось воліє повністю відгородити себе від інформації про вірус та пандемію. Ніби їх не існує. Втім це чомусь спрацьовує навпаки і зовсім не усуває хвилювання. Коли ми уникаємо інформацію, думки про неї все одно не зупиняються, і тривога лише збільшується. Найкраще, що можна зробити – мінімально стикатись з панікою, якою заражають більшість інформаційних джерел. Забути про експертів з соцмереж, і читати офіційні новини не більше 1–2 разів на день.

4. Говорити та підтримувати.

Не боятись просити підтримки. «Людині потрібна людина». І зараз особливо. Коли ми не маємо можливості бачитись, прийти і обійняти своїх друзів, ми ще більше потребуємо їх підтримки. Не бійся говорити про те, що турбує і лякає. Не бійся просити підтримки і не шкодуй її для інших. Ми всі зараз потрібні одне одному і про це варто пам’ятати. Навіть звичайна розмова про фільми або про давні спогади дарують відчуття спокою та відволічуть від поганих думок.

5. Врешті прийняти усе, що відбувається

Прийняти, що дійсно бувають ситуації, коли обставини сильніше нас.  Але пам’ятати, що вони нас не зламають. Прийняти, що дійсно є безвихідні ситуації, і не все в світі ви можете контролювати. Не шукати відповіді, яких немає. Бо ніхто знає, що і як буде далі і коли це закінчиться. Адже ще місяць тому, ніхто не міг передбачити тієї катастрофи, яку світ переживає зараз. Прийняти, що можна залишитись без роботи і без грошей.

Прийняти, що як раніше може і не бути.

Прийняти, що можуть тріснути нинішні стосунки. Прийняти, що все може піти за не найліпшим сценарієм. Тривога і страх відступатимуть тільки тоді, коли ви приймете це.

Але пам‘ятай, що прийняти – не значить зупинитись