«Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши…». Ці слова В’ячеслава Чорновола з особливою силою відлунюють у серцях кожної й кожного, хто нині живе в Україні чи підтримує нашу державу з-за її меж. У них закладений не лише заклик до любові, а й пересторога перед байдужістю, яку так легко сприймати у мирні часи як щось буденне. Зараз, коли українські землі стогнуть від болю, а доля мільйонів людей ламається під вагою російської агресії, ми розуміємо справжню глибину цих слів.
Ніколи ще ціна незалежності не була такою відчутною. Втрати, які несе Україна, – це не лише зруйновані будинки, інфраструктура, міста й села. Це тисячі людських життів, кожне з яких – цілий всесвіт. Це діти, які більше ніколи не побачать батьків, матері, що назавжди залишаються у скорботі, цілі покоління, які дорослішають за одну ніч під вибухами.
І зараз ми усвідомлюємо, наскільки неспівмірно великою може бути любов до своєї Батьківщини. Про це нам щоденно свідчать наші Герої – Захисники, які, не зважаючи на найбільші загрози, втому, виснаженість, день у день не зупиняються в цій жорстокій війні, щоб наблизити нашу Перемогу. Вони – стіни нашої державності, символи незламності українського духу.
Дорога коледжівська родино! Наша сила – у єдності, у підтримці, у наполегливості. Сумлінно вчіться і працюйте. І пам’ятайте: «Україна починається з кожного з нас!». Де б ви не були, що б ви не робили – будьте достойними жертовності наших Воїнів!
Слава Україні! Героям Слава!
About the Author
