Психологічний супровід освітнього процесу в Чернівецькому фаховому коледжі технологій та дизайну здійснює практичний психолог Ірина Горожанська.

Практичний психолог закладу освіти у своїй діяльності керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», чинним законодавством України та Положенням про психологічну службу системи освіти України.

Психологічний супровід освітнього процесу в коледжі – це система заходів, спрямованих на підтримку та розвиток психологічного благополуччя студентів, викладачів, персоналу і батьків. Метою такого супроводу є створення комфортних умов для навчання, самореалізації, а також допомога у подоланні труднощів, що виникають у процесі освіти.

Основні компоненти психологічного супроводу:

1. Діагностика – вивчення психологічного стану студентів, визначення їхніх індивідуальних особливостей, рівня стресу, адаптації до навчання.
2. Консультування – індивідуальна або групова робота з психологом, яка допомагає вирішувати особисті чи навчальні проблеми, такі як стрес, тривожність, проблеми у стосунках, невизначеність з вибором професії.
3. Психопрофілактика – організація заходів, спрямованих на попередження емоційного вигоряння, стресових ситуацій та інших психологічних проблем.
4. Психокорекція – заходи для корекції небажаних психологічних станів або поведінки, наприклад, подолання невпевненості чи страху перед іспитами.
5. Психологічна підтримка викладачів – допомога викладачам у роботі зі студентами, особливо у випадках, коли виявляються складнощі у спілкуванні чи навчанні.

Таким чином, психологічний супровід забезпечує гармонійний розвиток студентів, їхню адаптацію до навчального середовища та сприяє успішному досягненню освітніх цілей.

Практичний психолог у коледжі відіграє важливу роль у здійсненні психологічного супроводу освітнього процесу. Це вимагає планування, чіткої організації та безпосередньої реалізації різних форм психологічної підтримки для студентів, їхніх батьків та педагогічного персоналу. Діяльність практичного психолога в коледжі має таку структуру:

1. Психодіагностика

• Мета: Вивчення психологічного стану студентів для виявлення можливих проблем на ранніх етапах.
• Інструменти: Тести, опитувальники, спостереження, індивідуальні бесіди.
• Діяльність: Проведення діагностики адаптації першокурсників, моніторинг емоційного стану студентів під час іспитів, діагностика міжособистісних стосунків у колективах.

2. Консультативна робота

• Мета: Надання психологічної допомоги у вигляді індивідуальних консультацій для студентів і викладачів.
• Форми роботи: Індивідуальні або групові консультації, в залежності від ситуації.
• Тематика: Стрес, тривожність, конфлікти в колективі, професійне самовизначення, особистісні проблеми тощо.

3. Психологічна профілактика

• Мета: Попередження можливих проблем і труднощів, що можуть виникати у студентів і викладачів.
• Форми роботи: Тематичні тренінги, семінари, лекції для студентів та викладачів.
• Тематика заходів: Адаптація до навчального процесу, управління емоціями, техніки зниження стресу, подолання навчальних труднощів.

4. Психологічна корекція

• Мета: Робота з проблемними ситуаціями або психологічними станами, що заважають нормальному процесу навчання.
• Інструменти: Психологічні вправи, корекційні програми, арт-терапія, ігрові методики.
• Приклади корекційної роботи: Допомога студентам, які переживають сильний стрес або мають проблеми з самооцінкою.

5. Робота з педагогічним колективом

• Мета: Підвищення психологічної компетентності викладачів у роботі зі студентами.
• Форми роботи: Семінари, тренінги для викладачів щодо ефективної комунікації, управління конфліктами, робота з “важкими” студентами.
• Завдання: Надання методичних рекомендацій з урахуванням вікових і психологічних особливостей студентів, поради щодо вирішення конфліктних ситуацій.

6. Психологічна підтримка батьків

• Мета: Допомога батькам у розумінні проблем і вікових особливостей студентів, що можуть впливати на їх успішність та емоційний стан.
• Форми роботи: Консультації для батьків.
• Тематика: Психологічні особливості вікового розвитку, адаптація до нового освітнього середовища, питання самостійності і відповідальності студентів.

7. Співпраця з адміністрацією коледжу

• Мета: Забезпечення комплексного підходу до створення комфортного освітнього середовища.
• Форми роботи: Надання рекомендацій щодо умов навчання, проведення психологічного моніторингу.
• Завдання: Участь у розробці програм психологічного супроводу, внесення змін до навчальних програм з урахуванням психологічних потреб студентів.

8. Зв’язки з громадськістю

Напрямок роботи практичного психолога у коледжі, пов’язаний зі зв’язками з громадськістю, передбачає активну взаємодію з різними групами, залученими до освітнього процесу: студентами, викладачами, батьками, адміністрацією, а також із зовнішніми партнерами та громадськими організаціями. Основна мета — сприяти створенню позитивного іміджу психологічної служби коледжу, інформувати учасників освітнього процесу про діяльність психолога, залучати до профілактичних та просвітницьких програм.

Мета: Розширення можливостей психологічної підтримки через залучення ресурсів із зовнішнього середовища.

Діяльність:

• Співпраця з організаціями, які спеціалізуються на психологічній підтримці, кризових ситуаціях або соціальних проблемах (громадські організації, фонди).
• Організація спільних заходів або акцій на базі коледжу.
• Участь у конференціях, форумах і професійних спільнотах для підвищення кваліфікації та обміну досвідом.

9. Моніторинг та оцінка результатів

• Мета: Оцінка ефективності психологічного супроводу.
• Інструменти: Анкетування, інтерв’ю, спостереження, аналіз психологічної динаміки.
• Робота: Регулярний моніторинг стану студентів та ефективності психологічної допомоги.

Практичний психолог має постійно підвищувати свою кваліфікацію, використовуючи сучасні методики, аналізувати актуальні психологічні проблеми, щоб своєчасно реагувати на потреби колективу і підтримувати гармонійну атмосферу в закладі освіти.

Профілактика булінгу та проявів насильства у закладі освіти

Значна увага психологічної служби приділяється профілактиці булінгу та протидії насильству в закладі. Для забезпечення безпечного освітнього середовища практичний психолог має реалізувати системний підхід, що включає роботу зі студентами, педагогами, адміністрацією та батьками. Ось основні кроки, які може здійснювати практичний психолог у цьому напрямку:

1. Просвітницька робота

• Мета: Формування розуміння проблеми булінгу та насильства серед студентів, викладачів і батьків.
• Форми роботи:
  • Лекції та семінари для студентів, викладачів і батьків.
  • Інформаційні кампанії з розповсюдження матеріалів про шкоду булінгу (плакати, буклети, відео).
  • Тематичні дні або тижні, присвячені запобіганню насильству.
• Зміст: Опис явищ булінгу та насильства, їхні види (фізичний, психологічний, кібербулінг), наслідки для жертв та агресорів, методи підтримки.

2. Робота зі студентами

• Мета: Формування навичок ненасильницького спілкування, вирішення конфліктів та підтримки однолітків.
• Форми роботи:
  • Тренінги та майстер-класи з розвитку емоційної інтелігентності, емпатії та технік вирішення конфліктів.
  • Групові обговорення для створення атмосфери довіри та обміну досвідом, де студенти можуть висловити свої переживання.
  • Рольові ігри на тему конфліктних ситуацій, де студенти вчаться знаходити рішення без агресії.
  • Інтерактивні заняття з розвитку самооцінки та впевненості, щоб знизити ризик стати жертвою булінгу.

3. Індивідуальна робота з учасниками булінгу (у разі вчинення)

• Мета: Надання психологічної допомоги жертвам булінгу, агресорам і свідкам для вирішення проблем та запобігання повторенню конфліктів.
• Форми роботи:
  • Індивідуальні консультації для постраждалих, де надається емоційна підтримка, аналізуються ситуації, надаються рекомендації щодо подальшої поведінки.
  • Робота з агресорами: вивчення причин агресивної поведінки, спільне опрацювання стратегій вирішення конфліктів, виховання емпатії.

• • Психологічна підтримка свідкам булінгу, що може включати обговорення їхньої ролі та способів допомогти.

4. Робота з педагогічним колективом

• Мета: Підвищення рівня обізнаності педагогів про булінг та навчання методам його попередження і реагування.
• Форми роботи:
  • Семінари та тренінги з виявлення булінгу, його профілактики та методів протидії.
  • Надання рекомендацій щодо створення атмосфери взаємоповаги та довіри в колективі.
  • Вивчення юридичних аспектів і правил поведінки у випадку виявлення булінгу.
• Зміст: Викладачі повинні знати, як розпізнати ознаки булінгу (зміни в поведінці студентів, поява страху або агресії), а також мати чіткі плани дій на випадок виявлення таких ситуацій.

5. Робота з батьками

• Мета: Підвищення обізнаності батьків про проблему булінгу та їхня активна участь у її вирішенні.
• Форми роботи:
  • Батьківські збори або індивідуальні консультації з питань булінгу та насильства.
  • Розповсюдження інформаційних матеріалів (поради для батьків про те, як розпізнати булінг і як діяти у випадку його виявлення).
  • Співпраця з батьками агресорів та постраждалих для спільного вирішення ситуацій.
• Зміст: Батьки повинні знати, як помітити ознаки булінгу у своїх дітей (ізоляція, небажання йти до коледжу, зміни в настрої), а також отримати рекомендації щодо підтримки.

6. Створення безпечного освітнього середовища

• Мета: Сприяти формуванню доброзичливої атмосфери в закладі освіти, де насильство та булінг неприпустимі.
• Форми роботи:
  • Створення студентських омбудсменів або радників із питань протидії булінгу.
  • Організація круглих столів і дискусій на тему взаємодії між студентами та їхніми стосунками.
  • Залучення студентів до розробки правил поведінки у закладі освіти, що передбачають нульову толерантність до насильства.

7. Моніторинг і оцінка ситуації

• Мета: Регулярне спостереження за динамікою взаємин у колективі для своєчасного виявлення та усунення випадків булінгу.
• Інструменти:
  • Проведення опитувань серед студентів, викладачів і батьків для виявлення потенційних проблем.
  • Спостереження за поведінкою студентів під час навчальних занять та перерв.
  • Ведення обліку звернень до психолога з питаннями булінгу.
• Робота: Психолог може виявляти тривожні сигнали та вчасно втручатися, щоб попередити конфлікти та агресивну поведінку.

8. Співпраця з адміністрацією

• Мета: Розробка чітких правил та протоколів реагування на випадки булінгу та насильства.
• Форми роботи:
  • Створення кодексу поведінки або етичних норм у коледжі.
  • Впровадження механізму повідомлення про випадки булінгу.
  • Співпраця з адміністрацією щодо застосування дисциплінарних заходів.

Практичний психолог має активно співпрацювати з усіма учасниками освітнього процесу, щоб вчасно виявляти та вирішувати конфліктні ситуації, а також створювати атмосферу, де кожен учасник відчуває себе безпечно та захищено.

Психологічний супровід учасників освітнього процесу під час війни

Психологічний супровід учасників освітнього процесу під час війни є особливо важливим і вимагає специфічного підходу, оскільки психологічний стан як студентів, так і викладачів може бути серйозно порушеним через стрес, тривогу, травматичні події та невизначеність. Основні завдання практичного психолога в умовах війни – це допомога у стабілізації емоційного стану, підтримка психологічного благополуччя та розвиток навичок стійкості до стресу. Ось основні кроки, як практичний психолог може здійснювати цей супровід:

1. Оцінка емоційного стану учасників освітнього процесу

• Мета: Виявлення рівня стресу, тривоги, депресії, наявності травматичних переживань серед студентів і викладачів.
• Інструменти:
  • Проведення психологічних тестів на стресостійкість і емоційний стан.
  • Індивідуальні та групові бесіди для збору інформації про самопочуття та переживання.
  • Онлайн-опитування та анонімні анкети для студентів та викладачів, якщо немає можливості проводити очні зустрічі.
• Робота: Виявлення особливо вразливих груп (переміщені особи, діти військових, особи, які втратили близьких) та надання їм першочергової психологічної підтримки.

2. Психоедукація (інформування про психологічну допомогу)

• Мета: Підвищення обізнаності учасників освітнього процесу про можливі реакції на стрес і шляхи його подолання.
• Форми роботи:
  • Публікації статей, інформаційних листівок, відео на теми стресу, тривоги, травматичних подій та технік самодопомоги.
  • Організація онлайн-лекцій або вебінарів на тему психологічного благополуччя під час війни.
  • Поширення інформації про доступні гарячі лінії психологічної допомоги.
• Зміст: Навчання студентів та викладачів базовим технікам стабілізації емоційного стану, управління стресом і підтримки одне одного.

3. Психологічна підтримка та консультування

• Мета: Надання індивідуальної та групової психологічної допомоги учасникам освітнього процесу.
• Форми роботи:
  • Індивідуальні консультації для тих, хто переживає сильний стрес, тривожність або має травматичний досвід.
  • Групові підтримуючі зустрічі для обговорення емоційних станів, де учасники можуть ділитися переживаннями та отримувати підтримку одне від одного.
  • Терапевтичні групи для роботи з травматичним досвідом, використовуючи такі методи, як когнітивно-поведінкова терапія, арт-терапія, методики тілесної терапії.
• Онлайн-підтримка: В умовах евакуації або обмеженого доступу до коледжу можуть бути організовані відеоконференції, або телефонні консультації.

4. Розвиток навичок стресостійкості та саморегуляції

• Мета: Навчання учасників освітнього процесу методам самодопомоги та підвищення їх стресостійкості.
• Форми роботи:
  • Проведення тренінгів з розвитку навичок емоційної стійкості, що включають техніки дихання, медитацію, прогресивну м’язову релаксацію.
  • Вивчення технік саморегуляції (наприклад, “заземлення” для зниження тривоги, методика “5-4-3-2-1” для стабілізації).
  • Розробка програм самопідтримки для студентів і викладачів, які включають вправи для зняття стресу, заняття спортом, підтримку соціальних контактів.
• Завдання: Допомогти учасникам освітнього процесу навчитися управляти своїми емоціями та запобігати емоційному вигорянню.

5. Робота з педагогічним колективом

• Мета: Підтримка викладачів, які самі можуть переживати стрес і водночас відповідальні за емоційний стан студентів.
• Форми роботи:
  • Проведення тренінгів та семінарів для викладачів з управління стресом та емоційною стійкістю.
  • Надання рекомендацій викладачам, як правильно реагувати на стресові ситуації у студентів та як підтримувати їх у цей період.
• Завдання: Допомога викладачам зберігати свій психологічний баланс і ефективно працювати зі студентами в умовах війни.

7. Робота з батьками

• Мета: Надання підтримки батькам для забезпечення психологічного благополуччя дітей.
• Форми роботи:
  • Проведення консультацій для батьків щодо підтримки дітей у складних умовах війни.
  • Розповсюдження матеріалів із порадами, як говорити з дітьми про війну, як допомогти їм справлятися зі стресом та тривогою.
  • Спільна робота з батьками та викладачами для створення підтримуючого оточення для дітей.
• Завдання: Підтримка родин у процесі адаптації до нових умов і зменшення стресу серед студентів через зміцнення родинних стосунків.

8. Організація онлайн-підтримки

• Мета: Забезпечення постійного доступу до психологічної допомоги, навіть у випадку відсутності фізичної можливості бути на місці.
• Форми роботи:
  • Розповсюдження онлайн-ресурсів для Розповсюдження онлайн-ресурсів для емоційної підтримки, самодопомоги та психологічної освіти учасників освітнього процесу. Це можуть бути:

1. Матеріали з управління стресом (відео, статті, інструкції), які допомагають студентам та викладачам опанувати базові техніки саморегуляції та заспокоєння.
2. Мобільні додатки для медитації, дихальних вправ, що сприяють зняттю тривоги і стресу.
3. Платформи онлайн-консультацій з психологами або лінії довіри, доступні для швидкої допомоги.
4. Чат-групи для взаємопідтримки, де учасники можуть обговорювати свої емоції, ділитися переживаннями і порадами щодо подолання труднощів.
5. Вебінари та онлайн-семінари на теми адаптації до стресових ситуацій, робота з тривогою, депресією, травмою.

Ці ресурси допомагають людям отримувати психологічну підтримку у зручний для них час, особливо якщо фізична присутність у закладі освіти неможлива через війну.