Буковинське віче належить до найвизначніших подій в історії українського населення Буковини. У цей переломний момент багатовікової історії українців краю вирішувалася його державна приналежність, його історична доля.
Нагадаємо, що результатом віча стало проголошення возз’єднання Північної Буковини із Західноукраїнською Народною Республікою та подальша Злука з «Великою Україною». Віче також висловило протест проти спроб Румунської національної ради оголосити всю Буковину «румунською землею».
Сьогодні в Чернівецькому фаховому коледжі технологій та дизайну на базі академічних груп першого та другого курсу відбулися години історичної пам’яті, присвячені цій події. У відеопрезентаціях, творчих роботах студентки Є. Єрохіна, А. Пуздряк, А. Яніна (група 2–071), О. Мізюк, В. Окіпняк А. Савицька, О. Шаурова (група 2–182Б) наголосили, що більше століття тому буковинці різних націй та народностей, різних віросповідань та політичних поглядів зробили вибір на користь соборної України. Коли державні мужі будували дві держави: Українську Народну Республіку і Західноукраїнську Народну Республіку – буковинці 3 листопада 1918 року першими проголосували за неподільну, соборну, незалежну Україну, одностайно висловивши свою споконвічну мрію про «прилучення австрійської частини української землі до України». До того ж це зробили цивілізовано, конституційним шляхом, відповідно до права народів на своє національно–державне самовизначення.
Молодь згадала тих, хто стояв біля витоків Буковинського віча 1918 року. Пригадали їхні імена: Микола Василько, Антін Лукашевич, Николай Спинул, Омелян Попович, Єротей Пігуляк, о.Теофіл Драчинський та ін.
3 листопада 1918 р. у Чернівцях за участі близько 10 тисяч осіб відбулось віче, що завершилось багатотисячною демонстрацією головними вулицями міста та мітингом на площі Єлизавети (нині Театральна). Найхарактерніший лейтмотив віча добре передав у своїх спогадах один з його організаторів Омелян Попович: «На остаток із стихійною силою грянуло гасло народу: Хочемо до України».
В умовах незалежної України, вдячні нащадки колишніх учасників віча щороку урочисто відзначають 3 листопада, як регіональне державне свято єднання краю зі своєю Вітчизною.
