2018 2017 2016
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень
3 Листопада 2016
До річниці Буковинського віче
img_6893

Є в історії буковинського краю дата, про яку ми з вами повинні завжди пам’ятати. Бо саме події 3 листопаду 1918 року сколихнули серця багатьох українських патріотів, які хотіли приєднання Буковини до українських земель. Приємно відчувати, що з кожним роком чіткіше й повніше усвідомлюється значення цього важливого акту 3-го листопада 1918 року у непростому процесі державотворення України.

З матеріалів Держархіву Чернівецької області

Події на Буковині кінця жовтня і початку листопада 1918 року засвідчили завершення процесу українського національного відродження, підтвердили відновлені традиції княжої доби та намагання, спільно з іншими українськими землями, відновити об’єднану українську державу.

“…Разом з прочими Українцями Австро-Угорщини хочемо самі рішити про свою долю. Ми хочемо в мирі і згоді розійтися з теперішнім і повсякчасним нашим сусідом румунським народом. Від Карпатів по Чорне море межують наші народні границі з собою. Тому вже самою природою ми примушені мирно і згідливо жити й працювати для спільного спокійного розвою в будуччині. …Бажаючи скорого і тривкого миру, звертаємося до всіх народів із зазивом пособити всіма силами порозумінню між Поляками і Українцями з одного, а Румунами і Українцями з другого боку, щоби усунути і на сході можливість всяких майбутніх політичних заверух і усобиць. Наприкінці прирікаємо всіма силами з посвятою життя і майна боронитися проти всякого насильства і всякого рішення про нас без нас” (газ. “Буковина” від 18.10.1918)

18 жовтня на збори до Львова прибули українські посли з Галичини і Буковини, представники політичних партій та чимало визначних діячів. Ці збори вирішили проголосити в колишній австрійській державі Українську Державу на території східної Галичини, північно-західної Буковини та українського Закарпаття і утворити на цих землях представництво цієї держави – Українську Національну Раду. 25 жовтня 1918 року був створений “Український Крайовий Комітет Буковини” – буковинська секція Української Національної Ради. Його очолив Омелян Попович. Комітет негайно розпочав роботу і створив секції-комісії, які згодом могли б перетворитись на міністерства. Діяли: комісія народної оборони, фінансова комісія, міжнародна та адміністративні комісії. Від початку свого існування Комітет вирішив скликати в Чернівцях 3-о листопада всенародне віче з представників усієї Буковини, яке мало б затвердити рішення Української Національної Ради за 18 жовтня і звернувся до населення краю із закликом:

“До українського народу Буковини! Цісарським маніфестом з 16 жовтня давні порядки державні знесені. Краєві границі упали. Повстали народні держави. Повстала і наша українська держава з усіх українських земель Буковини, Галичини і Мадярщини, проголошена “Національною Радою” 19 жовтня у Львові.
…Буковинський український народе, вставай і Ти до праці над своєю будуччиною!
…Мужчини і жінки, хлопці і дівчата! Інтелігенція, духовенство, шляхта, селянство, робітництво! Уряди громадські із своїми начальниками!
Всі ви діти нашої землі, станьте своїми грудьми за собою, кучіться до самооборони! Докажіть свою готовність все служити тепер, собі і зійдіться всі з цілого краю, з каждого села в неділю 3 листопада до Чернівців, щоби там вовселюдно об’явити свою волю цілому світові. Там зійдемося на всенародне віче в “Народний дім” о 10 годині рано” (газ. “Буковина” від 01.11.1918)

У неділю 3 листопада прибули до Чернівців понад 10 тисяч учасників віча з усіх осредків Буковини. Зібрання віча відбулося в трьох залах: у Народному Домі, де промовляли Ілля Семака та Мирон Кордуба, в Робітничому Домі і в Музичному Товаристві, де виступали Омелян Попович та Єротей Пігуляк. Віче ухвалило наступне рішення:

1. Місто Чернівці, відтак політичні повіти Заставна, Кіцмань, Вашківці та Вижниці цілі, а Чернівецький та Серетський повіти за виїмкою громад, вказаних із двох останніх переписів як переважно ромунські; вкінці ті громади Сторожинецького, Радовецького і Кімполунгського повітів, у котрих обі останні переписи виказують українську більшість – творять окрему від ромунської частини краю українську територіальну область.
2. Признає найвищу владу на тій українській області поки що Українську національну раду, утворену на з’їзді мужів довір’я у Львові дня 19 жовтня с.р. і взиває її, щоби якнайшвидше перевела національно-політичну організацію сеї області і перебрала цілу управу у свої руки.
3. Взиває всі національні меншості на тій українській області, причім євреїв признає за окрему національність, щоби негайно вислати своїх представників до Укр. нац. ради відносно їхнього числа населення.
4. Взиває Укр. нац. раду виготовити конституцію для української області бувшої австрійської держави, а то на основах загального, рівного, тайного і безпосереднього права голосовання всіх дорослих осіб без ріжниці пола, з пропорціональним заступництвом так при законодатних ділах, як і при правительстві для національних меншостей.
5. Рішуче протестує проти посягання чужих народів на тту суто-українську область, а зокрема проти ухвал ромунського віча з дня 27 жовтня, котре, нехтуючи брутально принцип самоозначення народів, виявило намір загарбати цілу Буковину під панування ромунських боярів і попів – та заявляє, що український нарід чужого не бажає, але своєї рідної землі боронитиме до останнього. За се з покликаннями заступниками ромунського народу і іньших народів все готовий порозумітися для мирної розв’язки всіх справ.
6. Віче взиває буковинську делегацію “Укр. Національної Ради” перебрати негайно правління української часті краю.
Віче бажає прилучення австрійської часті української землі до України”
(газ. “Буковина” від 10.11.1918)

Після віча відбулася велика маніфестація учасників головними вулицями Чернівців до збірної точки на площі Елізабетплац (нині –Театральна). Після промови Осипа Безпалка, в якій він висловив волю всіх присутніх про прилучення Буковини до України, співом “Ще не вмерла Україна” і “Не пора” маніфестація мирно завершилася.
Згодом до Чернівців стали надходити звістки про перебрання влади на провінції. Постали українські повітові управи в Заставні, Вашківцях, Вижниці, Кіцмані, де на місце старостів покликано українських комісарів. Так, в документах архівного фонду Секретаріату Міністерства Внутрішніх Справ Буковини віднаходимо повідомлення префектури Кіцманського повіту від 22 листопада 1918 року з описом та оцінкою подій жовтня-листопада цього ж року:

“…В перші дні місяця жовтня (так в документі) 1918 р. створився в Кіцмані місцевий Комітет Української Ради. Повітове управління керувалося безпосередньо цією виконавчою владою, на допомогу повітовій владі була направлена “комісія” у складі трьох осіб. Проте, вона діяла підтримана силою, яку мала у своєму розпорядженні, та не прислухалась до повітового управління і організувала власний апарат управління шляхом проведення призначень від комітету в місцевих територіальних громадах, з тим, щоб їм також підпорядковувались колишні голови громад (старости).
Податкова служба, склад продовольчих товарів та матеріальний склад, призначений для відбудови, знаходився у підпорядкуванні виключно вищевказаного комітету, а повітове управління було повністю позбавлене права розпоряджатися службами…”

Нажаль, творення української влади на Буковині не було успішно завершене, в тому числі й через те, що в революційних подіях 1917 – 1921 років не встояла українська держава, а без Соборної Української Держави не може самостійно існувати Північна Буковина.


Тематичні теги:
Copyright © 2016
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ КОЛЕДЖ ДИЗАЙНУ ТА ЕКОНОМІКИ
+ 38 (0372) 57-34-09, 57-35-28, 52-47-51, 52-73-00 collegeofdesign.cv@gmail.com
Приймальна комісія ЧКДЕ + 38 (0372) 52-57-38

echo'
tarafsiz haber porno izle
';